Бібліотечний диспут (лат. disputare – міркувати, сперечатися) – діалогова форма масової роботи, метод обговорення конкретної теми.

Під час диспуту з найбільшою силою повинна виявлятися організуюча й комунікативна функція бібліотеки як місця неформального спілкування читачів, бібліотекарів, представників громадських та творчих організацій.

На відміну від дискусії Б. д. не тільки прояснює підстави різних точок зору його учасників, а й стверджує позиції тих осіб, які сперечаються. Нерідко остання обставина в Б. д. має домінуюче значення. Книга є інструментом для проведення диспуту, пошуку прикладів і аргументів, для уточнення та заглиблення в тему. Під час диспуту учасники висловлюють свою думку, ґрунтуючись на аргументах, запозичених з літератури. Висловлюючи свою думку з тих чи тих морально-етичних питань, читачі посилаються на висловлювання літературних персонажів, зіставляють свої погляди з думками героїв улюблених ними книжок або, навпаки, протиставляють свої дії та вчинки діям тих, хто не викликає в них симпатії.

Участь у диспуті  вимагає від читачів самостійної та серйозної роботи з літературними джерелами, уміння аналізувати прочитане, висловлювати власну думку, відстоювати її, з'ясовувати й затверджувати правильність поглядів з певної проблеми. Досягається це саме теоретичною суперечкою, дискусією.

Саме слово "диспут" спочатку означало публічний захист наукового твору, написаного для здобуття вченого ступеня. Нині цим словом називають публічний спір на наукову і суспільно важливу тему. Останнім часом популярна така форма як форсайт-диспут (foresight – "погляд у майбутнє"), спрямований на формування пріоритетів і на досягнення людьми певної мети (наприклад, підвищення інтересів до читання).

Рева Н. М. Організація читацьких конференцій і диспутів : консультація / Н. Рева // Літ. в школі. – 1962. – № 2. – С. 90–93.

Рева Н. М.  Учитель-словесник і шкільна бібліотека / Н. М. Рева. – Київ : Радянська школа, 1969. – 104 с. – Про літературні диспути: с. 75–77.